ЩОТИЖНЕВІ ДОДАТКИ
  ГАРЯЧА ЛІНІЯ

 

КАЛЕНДАР

  ПОГОДА
  ПОШУК
  

 

 

Куряче «життя після смерті»

Неварто кричати: «Отрути мені, отрути!» — можна просто сходити в магазин і купити курочку гриль. Ще років пять тому кури гриль вважалися делікатесом. Нині їх любителів по праву можна назвати камікадзе. Шанувальники білого мясця грають у гру, більш ризиковану, ніж... «російська рулетка». Якщо в барабан револьвера любитель гострих відчуттів заряджає один патрон із шести, то серед курей гриль, що продаються, кожна друга — смертоносна. І скільки б не говорили про те, що ці ласощі небезпечні для життя, все рівно, знаходяться охочі ризикнути.

 

Хоча в лікарню постраждалі поступають у важкому стані: з високою температурою, блювотою, поносом і головним болем, медики точно знають, що це сальмонельоз. Ці ознаки в хворих з’являються через 6-8 годин після вживання курятини. Хоча отруєння може проявитися і швидше, в цьому випадку все залежить від організму хворого. Якщо вчасно не звернутися до лікаря, можливі ускладнення: пневмонія, холецистит, а то й — летальний результат.

 

Та й взагалі куряче «життя після смерті» цікаве і різноманітне. Отже, одразу після фабрики курочку привозять до супермаркету, де її приводять у товарний вигляд: роблять епіляцію, видаляючи залишки пір’яного покриву, обробляють і фасують. І після цього вона відправляється на охолоджений прилавок. Тут, за правилами, курка не повинна затримуватися довше двох тижнів. По закінченню цього терміну продукція приходить у непридатність, і її повинні утилізувати. Але це за правилами. У реальному житті «постарілого» птаха відправляють на «омолоджуючі» процедури. Після них зовнішній вигляд продукту стає значно кращим, вона має такий вигляд, наче лише вчора безтурботно бігала і клювала зерничко. Суть цих процедур зводиться до того, що тушку добу вимочують у розчині марганцівки, потім миють і переупаковують. Зрозуміло, що термін придатності на етикетці теж оновлюється. Якщо ж курці «не повезло» і на неї так ніхто і не спокусився навіть після всіх цих процедур, птах повертається на додаткову обробку. Її ще раз вимочують, але вже в оцетовому розчині, щоб прибрати трупний дух. Потім вона приправляється спеціями, після чого «покращені» кури прямують знову на фасовку – в набори для барбекю або у відділ «Кури гриль». Головне: більше часнику та перчику додати. Вони і смаку продукту додадуть, і неприємні аромати заб’ють. Якщо, звичайно, ці запахи не настільки сильні, що їх навіть часник не візьме.

На цьому неприємні сюрпризи від курей гриль, на жаль, не закінчуються. При довгому перебуванні в печі з курей виділяється жир, який під впливом тривалої високотемпературної обробки перетворюється на канцерогени. А оскільки в грилі кури розміщені одна над іншою, то цей жир капає на нижнього птаха, насичуючи його шкіру канцерогенами. Але і це ще не все! Шампури, на які нанизують багатостраждальних курочок, миють украй рідко. Тому на них накопичується все той же пересмажений, насичений канцерогенами жир.

 

Якщо в супермаркетах справи йдуть погано, то в рундуках ситуація з курятиною ще гірша. Там не тільки продають продукт, що «підгуляв», а й його походження залишається таємним. Не секрет, що до України імпортується продукція, яку в більшості країн і на поріг би не пустили. Ну який добрий господар віддасть сусідові якісний продукт? Тому нерідко нам привозять курятину, яка вже кілька років пролежала в замороженому вигляді. Вітчизняний мясопродукт, принаймні, свіжий. Хоча говорити про те, що ці кури корисні для здоров`я, не можна. Адже вони вирощені все на тих же антибіотиках, які використовуються за кордоном. Їх у корми додають для того, щоб курчата швидше росли, тому «фабричні» кури зростають за 1,5 місяця, тоді як домашні за 4-6.

 

Якщо в супермаркетах зіпсовану курятину «приправляють» оцтом і марганцівкою, то в рундуках використовують ще й... формалін! Переконатися в цьому нескладно. Варто купити курочку і залишити її в холодильнику на кілька місяців. Якщо за цей час у ній не заведеться різноманітна живність і вона не смердітиме, значить, застосовувався формалін. До речі, щоб трупи в анатомах довше зберігалися, їх обробляють саме цим розчином.

Розпізнати маринад із формаліном неважко. Він має характерний лікарський запах: далекий від аромату перцю і інших приправ. Фахівці медичної галузі переконують: якщо формалін потрапить в організм, це може спровокувати запалення слизистих, він убиває також шкідливу і корисну мікрофлору, викликає загибель нервових клітин, а пізніше може спровокувати незворотні зміни в печінці, нирках і селезінці. Причому серйозно отруїтися можна, навіть якщо людина з’їсть зовсім небагато.

www.novaya.com.ua

 

Полімери на столі

Природа дала людству доволі багато матеріалів для виготовлення посуду, та більшість із них вимагає додаткової обробки, що цілком змінює їх властивості. Так кераміку і фарфор ми отримуємо шляхом обпалювання глини, метали добуваємо з руд, сплавляємо їх одне з одним, скло виготовляємо з піску, для отримання кришталю додаємо свинець… А в минулому столітті в цю сферу проникли всюдисущі полімери. Вони не лише міцно закріпилися тут, а й поступово витісняють звичний посуд із наших кухонних шафок та столів закладів харчування. Про пікніки, корпоративні вечірки, «фаст фуд» та вуличну торгівлю мова взагалі не йде – без яскравих пластикових стаканчиків-тарілочок, прозорих контейнерів із кришечками та вакуумних упаковок тут не обійтися!

То що ж за матеріали створила людина?

Пластмаси отримують полімеризацією невеликих молекул мономерів, «зшиваючи» їх між собою, в результаті чого утворюються дуже довгі молекули. Тож можна сказати, що шматок пластмаси – це одна гігантська супермолекула.

Зазвичай полімери – матеріали інертні, нетоксичні, вони не мігрують у продукти. Проте деякі речовини, присутні в них (мономери, реагенти, технологічні добавки, розчинники, а також продукти побічних реакцій та хімічного розпаду), здатні вступати в реакцію з їжею, створюючи небезпеку для здоров’я людини. Така міграція може відбуватися під час зберігання або обробки харчових продуктів. Про гостре отруєння тут не йдеться, але тривале використання такого посуду призводить до появи певних хвороб. В організмі відбувається поступове накопичення токсичних речовин. Для попередження цього варто розібратися в особливостях застосування різноманітного посуду.

Найбільш розповсюдженою сировиною для посуду із пластмаси зараз є поліпропілен. Він стійкий до температур до +1500С, тож його використовують для виготовлення плівки, в яку загортають заморожені продукти. На поліпропіленових виробах зазвичай ставлять латинські літери РР та цифру 5. Якщо маркування немає, то цей матеріал можна визначити механічним способом – посуд із поліпропілену лише мнеться, не ламаючись при цьому. Це класичний матеріал для виготовлення одноразового посуду. Поліпропіленовий одноразовий стаканчик нормально витримує температуру окропу, але нестійкий до хімічних впливів. Від контакту з горілкою утворюються формальдегід та фенол.

Дуже міцний та інертний пластик полістирол, який, до речі, можна фарбувати в різні кольори. Маркується він літерами PS, його код – 6. Посуд із полістиролу схожий на поліпропіленовий, але він хрустить і легко ламається. У стаканчики з полістиролу не можна наливати гарячі напої, адже при високих температурах він починає виділяти токсичний стирол. При регулярному вживанні цей токсин нагромаджується в нирках та печінці.

Отже, виїжджаючи на пікнік, пам’ятайте: гарячі шашлики потрібно класти на тарілочки з позначкою РР, а от горілку наливати у стаканчики, марковані РS. І ні в якому разі не навпаки! 

Стосовно одноразових пляшечок варто сказати, що тара безпечна для зберігання води може бути абсолютно непридатна для утримання в ній інших речовин. Особливо це стосується молока, олії, пива, підкислених напоїв. Контакт із невідповідним середовищем може впливати на полімерний матеріал, із якого виготовлено пляшку. У результаті реакції виділяються токсини, які при потраплянні в організм людини поступово наносять шкоду здоров’ю. Важливо також пам’ятати, що добре вимити пластикову пляшку без порушення цілісності поверхні неможливо.

Головне правило при користуванні одноразовим посудом: використовувати його можна лише ОДИН раз!

Пляшки для мінеральної води, соків та олії виготовляють із нового матеріалу –поліетилентерефталату. Це досить інертний полімер, який може витримувати тиск вуглекислого газу. Його позначають абревіатурою РЕТ або РЕТF і цифрою 1.

Також для виробництва прозорих пляшок, консервних банок і пластикових контейнерів для продуктів широко використовується бісфенол А (ВРА). Досліди, проведені на мишах, показують, що він дуже негативно впливає на розвиток чоловічих геніталій (діє як жіночий гормон естроген). Більше того, він змінює структуру ДНК і ця мутація передається спадково. Проте, донедавна в пляшечках із бісфенолу випускалися продукти дитячого харчування!

Ще один дуже розповсюджений у світі пластик для виробництва пляшок та іншої тари для побутових хімікатів — полівінілхлорид (ПВХ). Він надзвичайно дешевий. Із часом цей матеріал починає виділяти вінілхлорид, який є канцерогенною речовиною, тобто, викликає рак. Добропорядні виробники ставлять на таких виробах позначку у вигляді трійки в трикутнику, або абревіатуру PVC. Щоб визначити, чи безпечний посуд, натисніть на нього нігтем, на виробі з полівінілхлориду залишиться білуватий шрам.

Найрізноманітніші ємності та плівку для зберігання холодних продуктів виготовляють із традиційного поліетилену. Його позначають HDPE і цифрою 2. Проте варто пам’ятати, що зберігати в такій тарі масло чи маргарин не можна, бо поліетилен не стійкий до жирів.

Абсолютно безпечним можна назвати спінений полістирол, який ще називають пінопластом. Він на 95% складається з повітря, тож має дуже низьку теплопровідність, відрізняється міцністю при розтягненні, згинанні, стійкий до кислот та спиртів, його можна використовувати в мікрохвильовій пічці. Спінений полістирол – абсолютно інертний матеріал, дозволений Євросоюзом, для контакту з холодними та гарячими продуктами.

Отже, знаючи особливості того чи іншого полімеру, користуватися пластиковим посудом можна без шкоди для здоров’я.

 В.М. Мирунко, генеральний директор

 

Оселедці з глистами і рушники,

що погано вбирають вологу

Експерти «Знаку якості», спільно з Держспоживстандартом, перевірили якість пряників, оселедців середнього посолу, баклажанної ікри та махрових рушників.

Сучасні пряники, звичайно, відрізняються від своїх «предків» і, вибираючи їх, треба бути дуже пильними. Перше, на що потрібно звернути увагу, — упакуваня.

На відміну від вафельних тортів, пряники не потребують ніякого картонного захисту. А тому в яскраві коробки виробники частіше всього ховають їх лише задля того, щоб привернути увагу покупців. А ось без целофанової упаковки пряники краще не брати: без неї вони можуть або дуже швидко засохнути, або ж навпаки – «підмочити» свою репутацію (залежно від вологості приміщення). Ще один нюанс – стежте, щоб упаковка була герметичною і не пропускала повітря.

Якісні пряники не можуть бути надто ламкими, а їхній смак залежить від способу приготування. Наприклад, заварні пряники більш тягучі. Пряники бувають досить різноманітної форми, але звертайте увагу не на неї, а на краї виробу – вони повинні бути рівними. Нечіткі боки свідчать про порушення технології або ж використання неякісних продуктів.

Глазур повинна бути рівномірно розподілена по всій поверхні пряника. Якщо частина її відпала і лежить на дні пакета, значить, виробник порушив у чомусь технологію і назвати такий пряник якісним не можна.

Для перевірки якості пряників із начинкою обрали 5 торгових марок: ТМ «БКК», Фруктові; ТМ «Київхліб»,  Фруктовий сад; ТМ «Фуршет»; ПП «Шило», польський із повидлом; ТМ «Фаворит», Вишня.  На думку експертів-хіміків, усі зразки заслуговують найвищої оцінки.

Якісні і смачні оселедці середнього посолу можна вибрати так би мовити на око. Кілька зовнішніх ознак розкажуть про її жирність, свіжість та інші смакові якості.

Якщо очі риби червонуваті — оселедці слабого соління. Свіжа, правильно приготована риба, повинна мати світле черевце, а не жовтувате чи тим паче з темними смугами.  Розсіл повинен бути достатньо прозорим – оселедці з мутного розсолу  не можуть бути смачними.

Якість оселедців (залежно від свіжості і зовнішнього вигляду) може відповідати першому чи другому сорту. Оселедці першого сорту мають соковите щільне м'ясо і непошкоджену шкірку. Оселедці другого сорту можуть набути ледь кислуватого запаху через  окислення жиру, мати потьмянілу шкірку та злегка жовтуватий відтінок, консистенція м’яса – жорстка і суха.

На шкурці допустимі незначні пошкодження. Свіжість оселедця можна визначити, якщо злегка натиснути на нього пальцем: якісна риба – пружна. Якщо ж вам до смаку більш жирна риба, вибирайте потовщу і з молочком.

Для перевірки оселедців середнього посолу обрали 5 торгових марок: ТМ «Шельф», ТМ «Фуршет», ТМ «Ладья солнца», ТМ «Айсберг», ТМ «UFC». За результатами хімічної експертизи, виявлено порушення санітарних норм: майже всі зразки, крім «UFC»,  мають завищений рівень мікробіологічного забруднення, що є сприятливим середовищем для розвитку інших мікроорганізмів.

Окрім того, в зразках, ТМ «Шельф», ТМ «Фуршет», ТМ «Ладья солнца» недостатньо солі, що, можливо, і спровокувало порушення загального мікробіологічного стану. Прес-служба телеканалу ІНТЕР зазначає, що в оселедців середнього посолу, взятих для перевірки, виявлені глисти. Однак не кажуть, у якому саме зразку. За результатами перевірки, ТМ «UFC» виставлено 5 балів,  «Айсбергу» — 3 бали, а «Шельф», «Фуршет» і  «Ладья солнца» — по два бали.

 В Україні баклажанна ікра – продукт досить поширений. Це – салат або ж пюре на основі попередньо підготовлених баклажанів.

 Серед інших інгредієнтів цієї закуски – цибуля, помідори, олія, сіль і перець. Баклажанна ікра належить до закусочних консервів.  Готують її після відповідної кулінарної обробки. Вона повністю готова до споживання і містить багато жиру. Однак біологічно активні речовини при обжарюванні руйнуються, а при добавлянні масла підвищується калорійність продукту.

Найсучасніші дослідження баклажанів довели, що речовини, які містяться в їхній шкірці, — потужні антиоксиданти, що захищають клітки головного мозку від окислення.  Допомагають баклажани також знизити вміст холестерину в крові, поліпшують кровообіг, попереджають розвиток астми.  

До відома тих, кого турбує проблема старіння шкіри: дослідження показали, що включення баклажанів у раціон зменшує ймовірність утворення пігментних плям.

Для перевірки якості баклажанної ікри обрали 5 марок: ТМ «Ніжин», Україна; ТМ «Верес», Екстра; ТМ «Дари ланів», Українська; ТМ «Саме той»; ТМ «Премія».

За результатами хімічного аналізу, єдине зауваження стосовно якості отримав зразок ТМ «Саме той», де виявили занижений рівень сухих речовин. На безпеку продукту це не впливає.  До інших торгових марок зауважень немає.

Обираючи махровий рушник, варто знати, на що в першу чергу потрібно звертати увагу. Часом якісний, на перший погляд, виріб після першого ж прання втрачає свій вигляд.

Збереження характеристики махрових рушників залежить від щільності і складу пряжі. Найважливішим параметром при виборі махрового рушника є здатність його вбирати вологу. Якісні вироби роблять це миттєво, як промокальний папір.  Рушники з додаванням пряжі з бамбукових волокон мають підвищену здатність вбирати воду. Рушники «софістик» і «сьюпіма» — це нові покоління махрових виробів зі 100% бавовни. Вони значно м’якші та пухнастіші, і, відповідно, краще вбирають вологу. Для їхнього виробництво використовують лише пряжу з елітних сортів бавовни. Бавовник високої якості (єгипетський) має тонші і довші волокна. Його використовують для виробництва дорогих тканин і виробів. З нього прядуть тонку нитку, і чим вища скручуваність нитки, тим краще вона вбирає воду. Таке виробництво можуть собі дозволити лише великі фабрики, які мають суперсучасне обладнання. Тому рушники високої якості дешево не коштують, в іншому разі це — підробка.

Для перевірки якості махрових рушників обрали 5 марок: ТМ «Яна АД», Болгарія; ТМ «Теп», Україна; ТМ «Магія комфорту», Україна; ТМ «Руно», Україна; ТМ «Текстиль для дому», Туреччина.

Випробування махрових рушників показали, що в марки «Яна АД» погана капілярність, тобто  здатність вбирати вологу, а зразок марки «Текстиль для дому» не відповідає заявленому на етикетці розміру.

Програма «Знак якості» створена без підтримки рекламодавців на кошти телеканалу ІНТЕР.  Вона створена за підтримки Держспоживстандарт України. Хімічну експертизу проводять в лабораторії Укрметрстестстандарту, спеціалісти якої дають  висновок у вигляді протоколу дослідження.

За матеріалами  прес-служби телеканалу ІНТЕР